Посилення мобілізації: позитив і негатив нового законопроєкту

Деталі законопроєкту про посилення мобілізації, переваги і недоліки
Українські мобілізовані. Фото: "Вечірній Київ"

На сайті Верховної Ради з’явився новий законопроєкт, присвячений процесу мобілізації військовозобов’язаних. Які моменти в цьому законопроєкті є позитивним, а що треба додати чи, навпаки, викреслити — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Потрібен єдиний реєстр

Законопроєкт № 10378 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби" став головною темою для обговорення відразу після своєї появи на сайті Верховної Ради.

Читайте також:

Перш за все, в суспільстві різко відреагували на посилення мобілізаційних норм — зокрема, на скасування відстрочки для інвалідів третьої групи. Але, як зазначив військовий експерт Дмитро Снєгирьов, до якого Новини.LIVE звернулися із проханням прокоментувати доцільність тих чи інших норм, виписаних у новому законопроєкті, важливо не тільки те, що в нього включили, а й те, чого там немає.

Перш за все, наголосив Снєгирьов, мова йде про повноцінний єдиний електронний реєстр військовозобов’язаних, поява і нормальне функціонування якого зніме цілу низку питань. Зокрема, необхідність набрати до 500 тисяч осіб під час нової хвилі мобілізації — про що йдеться у законопроєкті.

Контроль над ТЦК і ВЛК

До речі, подібну, досить немаленьку кількість новонавернених військовослужбовців, упевнений експерт, можна набрати і без особливих соціальних потрясінь — просто посиливши контроль за цілою низкою інституцій. Перш за все, за кордоном, через який, згідно із офіційними джерелами, виїжджає до 6 тисяч військовозобов’язаних щодня. За три місяці відповідно Україну залишає понад 500 тисяч громадян, які могли б зайняти усю цю мобілізаційну нішу, окреслену Кабінетом Міністрів у поданому до Верховної Ради законопроекті.

Тож у питанні посилення мобілізації, наголосив Снєгирьов, важливо не стільки копіювати Росію із її репресивними методами (а те, що пропонується чи уже втілюється у життя, це почасти і є копіюванням російського досвіду), скільки всерйоз зайнятися контролем за територіальними центрами комплектування, за військово-лікарськими комісіями та роботою над тим, аби нарешті запустити повноцінний електронний реєстр військовозобов’язаних.

Навіщо потрібні роти охорони, створені із футболістів

До речі, про ТЦК. Дмитро Снєгирьов підкреслив, що одним із напрямів посилення мобілізації, про що не йдеться у законопроєкті, мало б бути вирішення такої неочевидної теми, яка не порушується на жодному із рівнів — це роти охорони територіальних центрів комплектації. По-перше, комплектація цих рот є такою, що з них можна було б зібрати кілька бригад для наступного контрнаступу.

По-друге, нехай на усі 100% ці роти на фронт не відправиш — але принаймні із заходу України, із регіонів, які від лінію фронту відділяють сотні кілометрів (тобто безпосередньої небезпеки цим об’єктам немає), це можна було б зробити.

Крім того, нагадав експерт, в Івано-Франківській області до лав ЗСУ у цю саму роту охорони ТЦК вступив професійний футбольний клуб "Прикарпаття", гравці якого формально є військовослужбовцями, а насправді продовжують свою професійну кар’єру. Що це, як не профанація ідеї цих структурних підрозділів, якщо не сказати гірше? Ось із чим треба розбиратися без жодних законодавчих нововведень.

Силовики мають піти на фронт

Із позитивних моментів у новому законопроєкті, який ще належить розглянути як профільному комітету, так і нардепам у залі засідань, Снєгирьов відзначив зменшення кількості силових структур, працівники яких отримували відстрочку від мобілізації.

Зокрема, порівняно із чинним законодавством, таке право втрачають відразу Бюро економічної безпеки та Державна виконавча служба. І це, підкреслив експерт, є правильним кроком — оскільки країна перебуває у стані війни, тож необхідно усі сили кинути саме на цей напрямок. Бо у разі поразки у війні усі ці БЕБ та інші структури стануть просто непотрібні.

Але не варто на цьому зупинятися, упевнений Дмитро Снєгирьов. Бо тільки у Міністерстві внутрішніх справ у штаті понад 400 тисяч співробітників. І більшість з них — це підготовлені люди, які цілком здатні взяти на себе роль захисників Вітчизни на фронті, а не в тилу. Штати силових структур зараз мають бути тимчасово скорочені задля збільшення кількості живої сили у Силах оборони України.

Місцева влада не повинна розносити повістки

Із очевидних мінусів експерт назвав ідею перекласти частину повноважень і відповідальності щодо мобілізаційного процесу на органи місцевого самоврядування — міські, селищні та сільські ради. Це не робота сільських старост — обходити хати в селі, роздаючи повістки. Для цього існують територіальні та районні центри комплектування, які мають достатні штати та фінансування для того, аби виконувати свої прямі обов’язки.

Інакше доведеться говорити про скорочення штатів ТЦК та зменшення фінансування цих структур — чи взагалі їхнє розформування. Який сенс у їхньому існуванні, якщо за них виконуватимуть роботу співробітники міських рад?

Одним словом, у законопроєкті є як корисні ідеї, так і багато чого пропущено чи вписано того, чого там не повинно бути. Тож народним депутатам належить як слід попрацювати над цим документом. А мобілізація як така, упевнений Дмитро Снєгирьов, потрібна — і для того, аби компенсувати втрати, і для ротації для заміни тих військовослужбовців, які воюють з першого дня повномасштабної війни.