Битва за Авдіївку. До якої дати Путін хоче взяти це місто

Однією з найгарячіших точок на мапі російсько-української війни залишається північно-західне передмістя Донецька — Авдіївка. Навіщо Володимиру Путіну чергове зруйноване донбаське місто і чи вдасться окупантам захопити Авдіївку за найближчий тиждень — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Місто до дати

Російські окупаційні війська продовжують наступ на позиції Сил оборони України у районі міста Авдіівки. Попри серйозні втрати, які щодня фіксуються Генеральним штабом ЗСУ, окупанти не зупиняють свої атаки. До того ж, за інформацією російських джерел, окупаційний контингент отримав додатковий стимул.

14 грудня Володимир Путін проведе традиційну для себе "пряму лінію", де відповість на (заздагеділь написані та узгоджені з Адміністрацією президента РФ) питання простих росіян та журналістів прокремлівських ЗМІ. І ця подія сама по собі є знаковою, бо торік, уже під час повномасштабного військового конфлікту, ця щорічна подія не відбулася.

Як говорили тоді у навколокремлівських колах, причиною скасування "прямої лінії-2022" було те, що у Володимира Путіна не було жодних серйозних перемог, якими можна було б похвалитися у майже прямому ефірі. Тож, не бажаючи ризикувати навіть мінімально — раптом би щось пішло не за планом, і хтось спитав би про відсутність перемог (і це після харківського контрнаступу ЗСУ та втечі окупантів з Херсона), — кремлівський диктатор відмовився від традиційного передноворічного шоу.

Але цього року Путін вирішив, що настав час повернути ритуал "спілкування з народом". І саме під цю "пряму лінію" нібито дав наказ захопити Авдіївку. Така позиція кремлівського керівництва не є несподіваною чи унікальною, у Другій світовій радянська армія воювала саме так. Що, скажімо, знайшло своє відображення у різкому і правдивому вірші російськомовного поета Юрія Нестеренка:

И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся — к датам.
А потому — любой ценой.

Але чи вистачить у російських окупаційних військ сил для того, аби виконати це завдання тирана? У цьому є серйозні сумніви.

Росіяни наступають і відступають

За повідомленнями російських воєнкорів, окупанти змогли захопити частину промислової зони Авдіївського коксохімічного заводу. Втім, згодом переможні реляції були дещо підкореговані — як виявилося, до успіху на "промці" росіянам ще далеко, бо два ключові об’єкти на цій території, які дозволяють тримати під вогневим контролем усю територію, перебувають в руках Збройних сил України.

Крім того, на деяких напрямках у районі Авдіївки Сили оборони України останніми днями перейшли у контрнаступ і відвоювали частину території. Так, за інформацією американського Інституту вивчення війни, російські підрозділи були змушені відступити відразу з двох передових позицій на північ від Авдіївського коксохіму.

Разом з тим, окупанти таки просунулися на північно-західному та південному напрямках, хоч цей успіх є не більше, ніж локальним. До того ж, таке просування традиційно обертається для російських підрозділів серйозними втратами. Новини.LIVE уже писали про те, що тактику "м’ясних штурмів" російське військове командування не перестало використовувати. Саме так відбувається і під Авдіївкою. За кожен метр захопленої української землі росіяни платять десятками чи сотнями власних життів.

Бахмутські перспективи Авдіївки

Головною невдачею росіян залишається шлях з Авдіївки через Степове. Цей маршрут є головною логістичною лінією для підрозділів ЗСУ, які тримають це донбаське місто. І Степове залишається під контролем Збройних сил України.

Без захоплення Степового шанси росіян на загальний успіх у битві за Авдіївку виглядають відверто слабкими. Очевидно, розуміючи, що захопити це місто буде важко не те що під день путінської "прямої лінії", а і взагалі, окупанти артилерійським вогнем почали фактичне знищення цивільної інфраструктури Авдіївки.

Фактично ми бачимо в Авдіївці те, що кілька місяців тому, на початку 2023 року, пережив інший населений пункт Донецької області, Бахмут. Тоді, зрозумівши, що взяти Бахмут неможливо, росіяни просто знищили його як опорний пункт Збройних сил України, змусивши українську армію відступити з більшої частини бахмутської території і не отримавши взамін, крім руїн, взагалі нічого. Усі плани про продовження наступу на захід від Бахмута так і залишилися у мріях російського Генштабу. Схоже, з Авдіївкою через деякий час відбудеться така сама історія — коли росіяни, знищивши одночасно і місто як таке, і купу власних військових, отримають під свій контроль руїни. І не знатимуть, що робити з ними далі — так само, як не знають, навіщо їм був потрібен знищений фактично до фундаменту Бахмут.