Patriot проти ракет: чи варто очікувати повторення минулорічних атак на ТЕЦ

Рік тому у жовтні російські окупанти розпочали тривалу серію масових ракетних обстрілів української критичної інфраструктури, перш за все — енергетичної. У сьогоднішньому матеріалі поговоримо про те, чи варто чекати повторення атак-2022 нині, чи має Росія достатньо ракет, а Україна — систем протиповітряної оборони.

Чому саме жовтень

Погодні умови в Україні останніх років дещо змінили звичний розподіл пір року. Вереснева погода уже не вперше є продовженням літнього тепла, а справжня осінь, з дощами і різким похолоданням настає уже в жовтні. До повномасштабної війни саме в жовтні в українських містах вмикали опалення (зараз початок опалювального сезону, скоріш за все, відкладуть задля економії ресурсів).

Саме тому у середині жовтня минулого року російські окупаційні війська і розпочали активно і масовано обстрілювати українську критичну інфраструктуру. Перш за все — енергетичні об’єкти. Йшлося як про генеруючі підприємства, зокрема, ТЕС, так і магістральні мережі та розподільчі пункти, трансформаторні підстанції.

Розрахунок Кремля був простий і зрозумілий. Володимир Путін хотів примусити українську владу до переговорів на його умовах (тобто до капітуляції) — і варіант із зануренням України у темряву та холод був обраний ним не випадково, не на емоціях, а цілком логічно.

Попри усі проблеми та негаразди, які спіткали Україну восени 2022 року, можна констатувати, що цей путінський план провалився. Але — чи означає це, що цього року Росія відмовиться від подібної тактики? Чи все-таки спробує добити пошкоджену (та згодом відновлену за допомогою західних партнерів) енергетичну інфраструктуру України? І головне — чи є у неї на це ресурси?

Російські ракети

Військовий експерт Дмитро Снєгирьов, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем щодо цієї теми, упевнений — ресурси у Кремля є. Кілька факторів вказують на те, що російська армія матиме ракети (і не тільки ракети) для того, аби принаймні спробувати повторити минулорічні атаки на енергетичні об’єкти в Україні.

По-перше, країна-агресор зуміла знайти шляхи для обходження західних санкцій, накладених на Росію після початку повномасштабної війни. За інформацією авторитетного видання Reuters, Російська Федерація змогла імпортувати велику кількість електронних компонентів для виготовлення зброї — зокрема, крилатих ракет. Загальна сума становить близько 2,6 млрд доларів, при цьому з них деталі на суму понад 700 млн доларів були виготовлені не в Китаї чи Ірані, а західними фірмами.

Тож, як бачимо, компоненти для виготовлення нових ракет у росіян є. І ми уже маємо свідчення цього — так, коли окупанти у травні завдали ракетного удару по Кривому Рогу, нагадав Дмитро Снєгирьов, були знайдені уламки ракети, яку виготовили у квітні поточного року. Тобто уже під час дії західних санкцій.

Але не ракетами єдиними. Снєгирьов відзначив, що росіяни в поточному році змінили тактику ракетних атак на українські об’єкти. Тепер вони діють каскадом — спочатку запускають безпілотними, які відволікають і виснажують українські системи ППО, а вже потім, для завдання максимальної шкоди, запускають крилаті та балістичні ракети. І це також буде проблемою для української армії. Але чи є у Збройних сил України засоби боротьби проти майбутніх російських ракетно-дронових атак?

Українська ППО

І на це питання ми можемо дати ствердну відповідь. Американська система Patriot уже увійшла в історію не тільки російсько-української війни, а і воєн в цілому — вона настільки надійно закрила українську столицю, що росіяни не змогли завдати серйозної шкоди Києву навіть своїми розхваленими гіперзвуковими ракетами "Кинджал", яким, за словами російських військових, немає аналогів у світі.

Ці "аналоговнєтні" ракети були збиті Patriot’ами усі до одного. Тож можна сказати, що протидія російській зброї у України є. До того ж, в Україні, згідно із заявами як західних партнерів, там і вітчизняного військового командування, уже не одна така система.

Крім того, наголосив Дмитро Снєгирьов, західні партнери, розуміючи усю серйозність ситуації, в останніх пакетах військової допомоги саме і зробили акцент на протиповітряній обороні — як на самих системах, так і на боєприпасах до них. Тож в зоні покриття систем ППО російські масовані атаки навряд чи досягнуть серйозних успіхів.

Інша справа, що проти нас грає наша територія. Розміри України досить великі, і наявними системами ППО усю територію закрити поки що нереально. Росіяни розуміють це — і намагаються уже зараз завдавати ударів по різноманітних об’єктах. Це, запевнив Снєгирьов, робиться не стільки для того, аби завдати максимальної шкоди, скільки для психологічного тиску — мовляв, ми можемо влучити у будь-яку точку України, наші ракети і дрони постійно контролюють повітряний простір в Україні (що є скоріше ілюзією, яка підтримується такими от ударами).

Одним словом, російські окупанти не відмовилися від планів масованих ракетних атак — і різке збільшення ударів у вересні порівняно з серпнем про це красномовно свідчать. Також вони змогли налагодити яке-не-яке виробництво ракет і навіть безпілотників, тож вважати, що ракет у росіян залишилося на кілька атак — тільки обдурювати самих себе.

Але і українські Збройні сили за попередні 12 місяців пережили серйозну трансформацію. Успішне відбиття ракетних ударів на Київ та інші регіони країни, постачання західних систем ППО, включно із неймовірно ефективними Patriot’ами дає нам надію на те, що осінь-зиму 2023 року ми переживемо легше, ніж аналогічний період минулого року.

До того ж, зверніть увагу — на відміну від 2022-го, цього року українська влада, як центральна, так і місцева, не поспішає закликає жителів великих міст переїжджати до сіл, де можна вижити навіть в умовах тривалого блекауту та відсутності централізованого опалення. Це — досить прозорий натяк на те, що нинішній опалювальний сезон в Україні пройде не так екстремально, як попередній.