Слабкість Заходу та безкарність Путіна — велике інтервʼю Гаррі Каспарова

Чи міг Захід зупинити путінське вторгнення в Україну і коли Путін відчув себе повністю безкарним — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів російський опозиціонер Гаррі Каспаров.

Чи міг Захід зупинити повномасштабне вторгнення Путіна ще у 2020-го чи навіть у 2021-му?

— Звичайно. Багато чого можна було зупинити з того, що сталося протягом останніх 30 років. Проблема в тому, що на момент закінчення Холодної війни та перемоги вільного світу виникла ситуація, за якої переможці розслабилися.

Захід опинився без стратегічної мети після Холодної війни. Радянський  Союз розпався, Росія виглядала нездатною до якихось серйозних викликів. І тоді Захід припустився грубої стратегічної помилки, не виступивши з новою ініціативою баченням світу.

У переломні та історичні моменти важливо вийти із планом дій. Ось Холодна війна закінчилася, ми перемогли. Що буде далі?

Адміністрація Клінтона тоді виявилася нездатною виступити з новим баченням світу. Піднімалися ринки, почалося економічне процвітання, але якоїсь єдиної концепції розвитку світу не було.

І до кінця другого терміну Клінтона ситуація змінилася. Якщо подивимось на період його президентства, то на початку цього періоду Америка була всемогутньою. Могла робити практично все, що завгодно: змінювати світ і змінювати ООН.

У 95-му Клінтон мав двопартійну підтримку Конгресу, щоб не допустити початок російсько-іранської ядерної співпраці. Але він цього не зробив. А навіщо, якщо Єльцин сказав, що все буде гаразд!

Ну і, звичайно ж, 1994 рік, коли під тиском Заходу, насамперед американців, Україна віддає свій ядерний арсенал. На той момент він сукупно перевищував англійський, французький та китайський. Масштаб – третій у світі. Під які гарантії це було зроблено, всі ми бачили. Вони виявились папірцями, які нічого не вартували.

І тут у 2000-х до влади приходить Путін, починається Друга Чеченська війна, яка акомпанує із вибухами в Росії, явно підготовленими ФСБ. На той час Аль-Каїда готується до удару по Америці. Ситуація починає змінюватись. Все ще можна було щось змінити, але Захід знову не був готовим.

Щось зробити намагався Буш і треба сказати, його президентство, на мій погляд, було набагато кращим, ніж багато хто вважає. Принаймні він зумів задушити тероризм у зародку. Хоча ситуація в Іраку та в Афганістані була нестабільною, але принаймні вони не поводилися так нахабно, як зараз.

А потім почалася епоха Обами.

— Яка, на жаль, продовжується і зараз. Взяла гору теорія дружити з усіма, шукати можливість домовлятися. У цей момент почала формуватися нова вісь зла, коли терористи, диктатори та тоталітарна погань у всьому світі розуміє, що їй нічого не буде. І так у цей момент починають вимальовуватися контури нового світу. Думаю, тоді Путін для себе остаточно вирішує, що він може піти якнайдалі.

Насправді він ніколи не приховував своїх стремлінь. Відновлення радянського гімну на початку його президентства вже було зрозуміло, що в нього в голові.

А 2005-го він відверто сказав, що розпад Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття. Не думаю, що на той момент він припускав, що йому вдасться зайти так далеко і Захід дозволить йому все це зробити.

Сьогоднішня реальність відрізняється, скажімо, від 30-х років, коли піднімався Гітлер. На той момент баланс сил був абсолютно неочевидний. Сьогодні Америка все одно є домінуючою силою.

Але незважаючи на величезну військову, політичну, економічну перевагу, США на сьогодні не мають того, що було в 40-х. Це — політична воля. Немає бажання використати її, щоб тримати світ у балансі. І так Путін дійшов висновку: можна робити все, що завгодно.

Анексія Криму була чітким свідченням того, що Путін готовий піти якнайдалі?

— Звичайно. Але до анексії сталася подія, яка переконала Путіна, що йому нічого не буде. Це Сирія, і використання там Асад хімічної зброї за вказівкою Путіна. Обама не мав бажання покарати Асада за це. Обама відверто злякався, відступив, і Путін зрозумів, що загалом, а що його зупиняє?

Ну а реакція на анексію Криму та на розв'язану війну на сході України була не просто ганебною… З'ясувалося, що за це взагалі нічого не буде, і це тоді було названо санкціями!

Тож можна було б зупинити Путіна? Звісно, можна було. Американці знали, що вторгнення буде і нічого не було зроблено для його зупинки.

Більше того, 2 лютого генерал Міллі, тоді командувач комітету штабів, виступаючи в Конгресі США на слуханнях, був проти надання Україні будь-якого серйозного озброєння.

На думку Пентагону, Україна не протримається і двох тижнів, і у результаті вся зброя дістанеться росіянам. Було просто огидно слухати це від людини, яка за півроку до того залишила американську зброю на мільярди доларів у руках бандитів із талібану.

До речі, згадаємо ганебну втечу американців із Кабула. Хоча ці банди бородачів, озброєних автоматами, можна було розігнати одним американським десантним полком. А кадри втечі американців стали для Путіна одкровенням. Слабкість завжди провокує насильника.

Тож у лютому 2022 року Путін був упевнений, що за війну йому нічого не буде.

— Так. Ми вже знаємо, що американці домовлялися із Зеленським про створення уряду у вигнанні і водночас вони були готові спілкуватися з путінськими маріонетками. Всі ці "байдени", "шольці" — на жаль, ці люди виявилися не здатними на історичні рішення.

Хоча могли запровадити найжорстокіші санкції, конфіскацію активів, висилку російських дипломатів. Щоб Путін зрозумів, наскільки великою буде його ціна переходу українського кордону.

Але вона виявилася куди масштабнішою.

— Жахливі втрати, тисячі загиблих, мільйони біженців та величезні руйнування. Більше того, після України трапилася війна в Ізраїлі.

Саме слабкість Заходу спровокувала Путіна, іранських бандитів, Венесуелу, яка теж уже на межі вибуху, Китай облизується на Тайвань... Це результат слабкості Заходу та ця ціна піднімається щодня.

Наразі Близький Схід, де вже загинуло троє американських солдатів, десятки поранених. Американські бази й надалі перебувають під обстрілами від рук якихось обірванців-хуситів. Я розумію, коли американські солдати гинули у війні з японським флотом чи з німецькими танками.

Але хусити — це збіговисько бандитів і американці не можуть їх розігнати? Усі знають, де знаходяться іранські бази. Удар по них вже перестав бути опцією? Все б закінчилося, Америка настільки сильніша, що жодних питань ні в кого не буде. Але знову ж таки, на це немає політичної волі.

Якщо повернутися у лютий 22-го року, то цікаво, а в якому світі збирався Захід жити далі, якби російське вторгнення було успішним?

— А він так далеко не думає. На Заході за останні 30 років склався менталітет у стилі "не чіпайте мене, давайте домовлятися". Тому всі ці розмови, що ми захищатимемо кожен сантиметр натівської території, — це просто слова та папірець.

Мова завжди про політичну волю, папірці нічого не означають. Якщо Америка не готова допомогти перемогти Україні, ніхто не захищатиме Литву. Ціна тоді буде іншою: на війну треба буде посилати вже своїх солдат.

За 2 роки повномасштабного вторгнення США так і не відповіла на найпростіше питання, у чому мета війни? Досі так і не вимовлено слова, що Україна має перемогти.

Тому можна зробити висновки: нинішня американська адміністрація не розглядала закінчення війни у світлі можливої перемоги України. На їхню думку, це може призвести до геополітичних потрясінь, до яких ця адміністрація не готова.

Саме тому можна пояснювати, чому Україна досі не має літаків, чому стоїть Кримський міст? До речі, цей міст є пам'яткою ганьби американській адміністрації. Українці могли б його знести за тиждень американськими ракетами. Це був би удар не лише по російській логістиці, а й колосальний удар по Путіну та його репутації. Адже це символ диктатора.

І загалом, якби Америка дала Україні всю зброю, яку обіцяла, війна закінчилася б ще минулого року. Після походу Пригожина до Москви.

Але раптом з'ясувалося, що насправді ніхто не дав зброї. Це, до речі, вирішило долю Пригожина. І російська еліта зараз почувається королем гори. Мовляв, а які проблеми у нас у принципі? Подивіться на Байдена, який весь тремтить від жаху, і на Шольца, який ніяк не може передати ці ракети.

Ми маємо проблему із системною кризою всього світового устрою. Україна – точка біфуркації, де все сходиться.

І те, що війна в Україні не закінчилася її перемогою, розгромом російської армії та підняттям українського прапора в Севастополі ще минулого року — призвело до того, що війна розповзається.

Атака ХАМАС це теж Путін. Все триватиме. Не випадково Мадуро згадав про претензії до сусідньої Гаяни. Так влаштована ракова пухлина, її треба вирізати. Чим раніше – тим краще.

Бачите якесь світло наприкінці тунелю?

— Не хочу робити якихось похмурих передбачень, але поки що ситуація дуже підвішена. Багато в чому вона залежить від розкручування президентських виборів в Америці. Хоча повторення сценарію Байден-Трамп є досить ймовірним і це є ганьбою для американської демократії.

Адже один із кандидатів уособлює слабкість, а другий — кримінальну корупцію. Це буде важким ударом для американської демократії та іміджу США у світі. Крім цього надихне Путіна, Сі Цзіньпіна, іранських мул на якісь нові дії.

Але я вважаю, що боротьба Трампа з Ніккі Хейлі не закінчена. Хейлі, яка перемагає Трампа, — зміна всього американського дискурсу.

Послідовна прихильниця рейганської політики та повернення Америки у світ. І от якщо Хейлі буде в Білому домі, гадаю, війна закінчиться за півроку, а може й 3 місяці.

Повірте, Путін одразу пропонуватиме мирні умови, бо не буде Кримського мосту, нафту росіяни більше не продадуть, Китай забуде про Тайвань, Мадуро стане по стійці смирно і одразу ж припинить кокаїнову торгівлю.

Шанси Хейлі далеко не безнадійні, хоча, звичайно, у Трампа вони набагато вищі.

У другій частині інтерв'ю з російським опозиціонером Гаррі Каспаровим читайте, чому США досі не виділили Україні фінансування, як РФ навчилася оминати західні санкції і що взагалі відбувається в Росії на тлі великих втрат на війні проти України.