Атака на Бєлгород: чи потрібен був Україні цей обстріл

Атака на Бєлгород, причини і наслідки для Росії та України
Ситуація в Бєлгороді після вибухів. Фото: Reuters/ Stringer

30 грудня у прикордонному російському місті Бєлгород стався один із найпотужніших обстрілів території країни-агресора за час повномасштабної війни. Хто стоїть за цією атакою, чи потрібен був Україні цей обстріл російського міста — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Війна в Бєлгороді

Обстріли російських регіонів, які межують з Україною, відбуваються з різним ступенем інтенсивності ще з 2022 року. У Бєлгородській області, одному з ключових регіонів для наступу на Харків, інциденти із вибухами, у яких російські пропагандисти, ФСБ та Кремль регулярно звинувачували українську сторону, мали місце фактично з початку повномасштабної агресії РФ. Зокрема, у квітні та липні 2022-го вибухи фіксувалися у самому обласному центрі.

Читайте також:

Але досі усі обстріли російської території чи їхня імітація Федеральною службою безпеки країни–агресора не були настільки потужними і не мали таких серйозних наслідків. Вибухи — чи то від українських ракет, чи то від дій російської ППО — фіксувалися у самісінькому центрі міста, у мережі моментально з’явилася купа відеозаписів з місць прильотів, зроблених мешканцями Бєлгорода.

Офіційного коментаря з українського боку не було, але неофіційно, через ЗМІ, стало відомо, що удари ЗСУ завдавалися по військових і стратегічних промислових об’єктах Бєлгорода, а ураження в житлових кварталах — це наслідок недолугої роботи російської протиповітряної оборони.

За інформацією губернатора російського регіону, внаслідок цього масштабного обстрілу у Бєлгороді загинуло 24 особи, а понад 100 людей отримали травми різного ступеню тяжкості. Кремлівська влада не просто звинуватила Україну в "терористичному акті", а й зібрала засідання Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй.

Кому був потрібен удар по Бєлгороду — Україні чи Росії

Україна офіційно не підтвердила атаку на Бєлгород. Втім, російських пропагандистів це не зупинило. До того ж, звинувачення на адресу Збройних сил України є традиційним кроком Кремля у подібних ситуаціях. Хоч до цього губернатор Бєлгородщини регулярно заявляв про успішну роботу систем протиповітряної оборони, але 30 грудня, згідно із офіційною російською інформацією, ППО чомусь пропустила цілу низку українських ракет. Втім, така несподівана невдача російської армії традиційно ніяк не пояснюється офіційними особами РФ.

Чи потрібен був такий удар Україні? Тут варто нагадати, що частина військових та політичних експертів давно наголошує, що поки нинішня російсько-українська війна не торкнеться мешканців Росії напряму, у їхніх населених пунктах, вони не зрозуміють усіх масштабів своїх втрат і будуть надалі підтримувати "спеціальну військову операцію".

Тож в теорії масштабні бєлгородські вибухи із кількома десятками жертв можуть вплинути щонайменше на мешканців цього регіону, а в перспективі — і на росіян в цілому. До того ж, уже наприкінці грудня, згідно з різноманітними неофіційними опитуваннями, більшість громадян РФ чекає від наступного року закінчення війни і миру. Тобто ситуація для росіян, так чи інакше, погіршилася настільки, що підтримка "СВО" вже не є пріоритетом.

Разом з тим Кремль оперативно використав ці вибухи і велику, як для російських регіонів, кількість жертв, заявивши, що, мовляв, російська атака 29 грудня (коли загинуло понад 40 цивільних українців) була спрямована винятково на військові об’єкти, а от українці у відповідь вдарили спеціально по житлових кварталах Бєлгорода. Цим же окупанти виправдали й обстріл Харкова, який відбувся після подій у Бєлгороді, у своєму брехливому стилі заявивши, що в обстріляному харківському готелі були знищені фахівці ЗСУ та ГУР, причетні до атаки на Бєлгород, а також західні найманці. І через це цікавою є реакція Заходу на бєлгородську атаку, хто б не був її ініціатором і виконавцем.

Захід чітко пояснив Росії, хто винен

На засіданні Ради безпеки ООН, скликаному на вимогу Росії, представник країни-агресора, одіозний дипломат Василь Небензя виступив у своєму традиційному стилі. По-перше, звинуватив Україну у "терористичному акті" ("не помітивши" справжній теракт 29 грудня у низці українських міст), по-друге, прив’язав до бєлгородської події і колективний Захід, назвавши його співучасником.

У відповідь він отримав, по-перше, репліку генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша. Той — також у притаманному для очолюваної ним організації форматі — закликав припинити обстріли цивільного населення обох країн, України і Росії. Нічого нового тут не прозвучало, і жодних наслідків ці слова Гутерріша традиційно не матимуть. На відміну від коментарів представників головних західних партнерів.

Вони заявили, що жодних жертв у Бєлгороді не було б, якби Росія не розпочала війну проти України. Представник Великої Британії взагалі підкреслив, що пошук винних у бєлгородському інциденті треба починати шукати з російського диктатора Володимира Путіна.

Цей меседж досить чітко розставив крапки на "і". Захід не буде звинувачувати Україну у можливих атаках на територію Росії, оскільки першопричиною гіпотетичних українських бойових дій на території країни-агресора є саме російська агресія. Тож звинувачувати у наявності загиблих співвітчизників Кремль може лише сам себе.

І це, по суті, відкриває нову сторінку в російсько-українській війні. Бо якщо раніше військово-політичне керівництво Росії могло бути спокійним щодо охоплення війною території їхньої країни — перш за все через те, що Захід не підтримає Україну у цих її діях, то тепер західні партнери України чітко дали зрозуміти, що у всіх жертвах війни, українських чи російських, винен насамперед Путін.

А це своєю чергою означає, що відтепер мешканці будь-якого регіону країни-агресора не можуть почуватися у безпеці. Бо погрози Путіна на адресу України і Заходу їх більше не захищають.

А Україна як перебувала у війні, так і перебуватиме надалі. Нічого для нашої країни після Бєлгорода принципово не зміниться. Бо росіяни не б’ють у відповідь — вони б’ють тоді, коли у них є ресурси і можливості, а "відмазки" придумують постфактум. Втім, на них уже ніхто особливо і не зважає.