До Дня захисників та захисниць: як ЗСУ зміцніли за півтора року війни
Поділитися
Цього року День захисників та захисниць в Україні уперше відзначають 1 жовтня. Але самі громадяни і громадянки України захищають незалежність своєї країни від повномасштабного вторгнення уже другий рік поспіль. Про успіхи Сил оборони та зміни в ЗСУ — у сьогоднішньому матеріалі.
"Привид Києва"
За час повномасштабного російсько-українського військового конфлікту народилося багато різних міфів і анекдотів, мемів та легенд. Частина з них пов’язана із трагічними подіями, інші народилися у зв’язку із героїчними подіями на театрі воєнних дій — яким у певний момент було навіть передмістя Києва. І саме в столичному регіоні з’явився перший міф нинішньої війни.
Цим міфом став "Привид Києва" — збірний образ українських військових льотчиків, які гідно протистояли переважаючим силам окупаційних військ. Так, один лише майор Степан Тарабалка за перші 30 годин повномасштабної війни збив у небі над Київською областю шість російських літаків. Саме Тарабалку і назвали — зокрема, у західних ЗМІ — "Привидом Києва". Але коли він загинув 13 березня у бою над Житомиром, міф продовжив жити.
Насправді, як пояснило командування Повітряних сил ЗСУ, "Привид Києва" — це збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації ПС. Пілотів, які своєю воістину героїчною боротьбою врятували від захоплення українську столицю, чим не дозволили здійснитися планам Володимира Путіна на швидку перемогу.
ТрО як повноцінна частина ЗСУ
Сили територіальної оборони Збройних сил України є наймолодшим родом сил ЗСУ. Сили ТрО були створені буквально за пару місяців до початку повномасштабної війни. І, будемо чесними, всерйоз на них ніхто не розраховував — зважаючи на поспішність у організаційних питаннях та комплектуванні підрозділів.
Але уже через пару місяців після російського вторгнення батальйони ТрО почали активно задіювати у протистоянні агресорам — причому йшлося не тільки про підрозділи з регіонів, які були охоплені вогнем війни чи межували із театром воєнних дій. Так, львівська 103-я бригада була перекинута на Донбас, де звільнила селище Ямпіль, а івано-франківська 102-а відправилася на південний фронт, у Запорізьку область.
112-а, київська бригада ТрО спочатку втримала власне столицю, а потім, після перемоги на півночі, відправилася на фронт, де взяла участь у звільненні Херсона, а згодом була перекинута на одну із найгарячіших ділянок фронту, під Бахмут.
За ці півтора року підрозділи територіальної оборону пройшли справжнє випробування вогнем — і витримали його з честю. Якщо на початку повномасштабного військового конфлікту ставлення до бійців ТрО було дещо поблажливе, то тепер, коли вони проявили себе у бойових діях нарівні із кадровими підрозділами ЗСУ, ситуація змінилася. І означення "ТрОшник" зараз уже викликає глибоку повагу, а не скептичну усмішку.
Західна техніка, українські руки
Після того, як західні партнери почали активно постачати Збройним силам України свою зброю, моментально з’явилася серйозна проблема — відсутність досвіду керування цими зразками озброєння. Бо ж якщо, скажімо, навчитися працювати із ПЗРК типу Javelin можна було досить легко — то складніша техніка, починаючи із ракетних систем залпового вогню, вимагала більше часу на освоєння.
Тож частину українських військовослужбовців відправили у країни НАТО, де вони почали проходити курс навчання на цій техніці. Дуже часто випереджаючи установлені правилами Північноатлантичного альянсу терміни підготовки. А в інших випадках українські воїни були змушені освоювати західне озброєння прямо на місці, так би мовити, "без відриву від виробництва".
Результати навчання українських воїнів перевершили усі очікування. Ракетні системи залпового вогню, системи протиповітряної оборони (перш за все, дуже складні американські системи Patriot) — усе це військовослужбовці ЗСУ дуже швидко освоїли і почали ефективно використовувати на фронті та під час захисту мирних українських міст ще минулого року. 2023-го ЗСУ отримали далекобійні ракети та танки — і ця зброя теж виявилася до снаги українським захисникам та захисницям. Один промовистий факт, про який знають усі українці — саме наша армія уперше в історії вразила крилатою ракетою Storm Shadow ворожий підводний човен.
Зараз на порядку денному — американські винищувачі F-16. І жодних сумнівів немає в тому, що українські льотчики упораються із поставленим перед ними завданням, а окупаційні війська уже на початку наступного року відчують на собі уміння пілотів ПС ЗСУ керувати цією смертоносною зброєю.
"Друга армія"
Перед початком повномасштабної війни російські пропагандисти відгукувалися про українську армію у винятково зневажливому тоні. Згадайте слова очільниці пропагандистського проекту RT Маргарити Симоньян: "В гарячій війні ми Україну переможемо за два дні! Ну що там її перемагати, господи?"
Минуло півтора року війни. Українська армія для початку відстояла столицю, яку так прагнув захопити Володимир Путін, і звільнила не тільки столичний регіон, а усю Північ — де, нагадаємо, були окуповані території ще трьох областей (Житомирської, Сумської та Чернігівської).
Після цього Генеральний штаб ЗСУ розробив блискучий план контрнаступу на Слобожанщині — і на межі літа та осені 2022 року за пару тижнів Сили оборони України майже повністю вигнали ворога з Харківської області.
Далі була важка, не така швидка, але не менш успішна операція зі звільнення Херсона та правобережної частини Херсонської області. Цей успіх став не тільки військовою перемогою, а і великим символічним, пропагандистським успіхом України, бо Херсон був єдиним обласним центром, який росіяни зуміли захопити під час повномасштабної війни і деякий час утримувати її під своїм контролем.
Зима 2022-23 — це час легендарної битви під Бахмутом, де українська армія зупинила найбоєздатнішу частину окупаційних військ, ПВК "Вагнер". Росіяни, які планували захопити це місто на Донеччині, а потім піти далі, на Краматорськ, Слов’янськ, у Дніпропетровську область — не здобули із усього запланованого майже нічого. А зараз поступово втрачають захоплену тоді територію.
А на початку літа поточного року розпочався масштабний контрнаступ, який — це уже можна сказати чітко — обернувся для окупантів дуже серйозними втратами, причому не тільки на фронті, а і в глибокому тилу. Наприклад, у Севастополі, основній кримській базі Чорноморського флоту РФ.
Все це призвело до того, що над російськими пихатими заявами про "другу армію світу" почали відверто сміятися — говорячи про те, що це до війни збройні сили РФ були другими у світі, а зараз вони уже другі в Україні. А "другою армією світу" — майже всерйоз — усе частіше називають саме Збройні сили України.
Тих захисників і захисниць, які на своїх плечах втримали Україну, які своїми руками зупинили дуже серйозного, підступного і озброєного до зубів ворога. Захисників і захисниць, які цього року відзначають своє свято 1 жовтня. І — ми усі в це віримо — невдовзі пройдуть по центральній вулиці Києва у повоєнному параді Перемоги.
Читайте Новини.LIVE!
