Іранська атака на курдів — яким боком до цієї війни Україна

Ракетна удара Ірану по Ербілю в Курдистані, причини, реакція США, український слід
Наслідки удару по Ербілю. Фото: Reuters/Azad Lashkari

Чергова гаряча точка на мапі планети знову спалахнула на Близькому Сході. Хоч удар по американських об’єктах у Ербілі не підтвердився, але Сполучені Штати мають певне відношення до початку імовірної війни між Іраном та курдами. У чому була помилка Заходу і яким боком до цього військового конфлікту Україна — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Іранський удар по Ербілю

Близький Схід в останні місяці перетворився на найгарячіший — після України — регіон планети. У жовтні палестинська терористична організація ХАМАС напала на Ізраїль. Воєнні дії в секторі Газа, де ізраїльські військові знаходять усе цікавіші артефакти того, куди палестинці витрачали гуманітарну та фінансову допомогу, тривають.

Читайте також:

Невдовзі після цього по Ізраїлю почали бити ракетами терористи з Ємену — хусити, які контролюють частину цієї країни. На початку 2024 року ситуація дійшла до того, що головні західні демократії — США та Велика Британія — змушені були завдати удару по хуситських військових об’єктах. І тут конфлікт триває — і невідомо, коли закінчиться.

А тепер до проіранських терористичних організацій додався і сам Іран, один із головних авторитарних, тоталітарних навіть, режимів у регіоні. Найвідоміша іранська військова організація, Корпус вартових ісламської революції (КВІР), завдала ракетного удару по території Іракського Курдистану, а також і по території Сирії.

Курди, Ізраїль чи США?

Оскільки удар був завданий по автономному (і фактично незалежному) регіону Іраку під назвою Іракський Курдистан — то однією із версій про причини цих військових дій Ісламської Республіки Іран стала спроба помститися курдам, яких немало живе і на території Ірану — історичний Курдистан розділений зараз між чотирма державами, крім Іраку та Ірану, це ще й Сирія з Туреччиною.

Друга версія — це удар по традиційному і головному ворогу, Сполучених Штатах Америки, бо спочатку з’явилася інформація про удар по консульству США у столиці курдської провінції Ербілі. Втім, самі американці спростували ці чутки, заявивши, що жоден об’єкт, який належить Сполученим Штатам, не постраждав.

Врешті, самі іранці заявили, нібито вони били по якомусь секретному центру легендарної ізраїльської розвідки "Моссад", який буцімто був розташований саме біля Ербіля. А удар по Сирії вони пояснили спробою поквитатися із терористичною організацією "Ісламська держава", яка контролює частину цієї країни.

Практичні наслідки удару

Звісно, як завжди у подібних ситуаціях, не обійшлося без загиблих людей. Не військових, а звичайних цивільних мешканців Курдистану. Для українців ця ситуація уже є зрозумілою, бо подібні удари українські міста і села переживають практично щотижня — а деякі населені пункти, як Херсон, взагалі щодня. Але є свідчення, що жертви були не зовсім випадкові.

Так, відомо про загибель одного із найбагатших бізнесменів Іракського Курдистану Пешрава Дізаї. Крім самого Дізаї загинули члени його сім’ї. Цю втрату для курдської майже-держави важко переоцінити.

Справа в тому, що Пешрав Дізаї не просто був близький до нинішнього керівництва Іракського Курдистану, а і активно розбудовував його. Компанія Дізаї займалався масштабними девелоперськими проектами, створюючи привабливу для проживання етнічних курдів територію (а у Ірані й Туреччині ставлення відповідних влад до курдів є, м’яко кажучи, не дуже дружньою, тож потенційна міграція у єдиний, нехай і формально не незалежний регіон під контролем курдської влади, є питанням стратегічним).

Крім того, наслідком цього удару — а також обстрілу території Пакистану, що відбулося після атаки на Курдистан — може стати новий військовий конфлікт. Причому, зважаючи на ядерний статус Пакистану, з досить серйозними наслідками. Навряд чи потенційна ірано-курдська, ірано-ізраїльська чи ірано-пакистанська війна переросте у Третю світову — але зайве джерело напруги однозначно буде на руку режиму іранських аятол. І Росії, звісна річ.

У чому помилка США і до чого тут Україна

І тут варто згадати, що до усіх цих подій — атаці ХАМАСу на Ізраїль, хуситських обстрілів, іранських ракетних атак на Курдистан і Пакистан — призвела, зокрема, і нерішучість Заходу. Нерішучість, яку продемонстрували тодішні лідери демократичного світу — президент США Барак Обама та канцлерка Німеччини Ангела Меркель.

Вони фактично жодним чином не відреагували на анексію Росією Криму — ті санкції, які були запроваджені Сполученими Штатами, взагалі не зупинили Володимира Путіна. А німці взагалі закрили очі на це безпрецедентне порушення міжнародного права і до 2022 року продовжували співпрацю із країною-агресором, зокрема, на проекті "Північний потік-2".

Саме в Україні, в Криму і на Донбасі, закопані ключі до усіх цих конфліктів, які уже є і ще з’являться. Демократичний Захід продемонстрував свою нерішучість та слабкість (на відміну від республіканської адміністрації Джорджа Буша-молодшого 2003 року, яка, можливо, і не зовсім законно, але убезпечила світ від іракського диктатора Саддама Хусейна) — що було розцінено Китаєм і Росією, Іраном та різноманітними ісламськими терористами однозначно. Як сигнал до активізації.

Саме непокарання Росії за Крим зараз обертається усіма цими військовими конфліктами. Конфліктами, які Заходу все одно доведеться вирішувати.