Корейський варіант для України — наскільки він є реальним

Заморожування війни, корейський варіант припинення бойових дій, наскільки це реально
Російські війська на окупованій території України. Фото: росЗМІ

Питання закінчення російсько-української війни, формату її закінчення є одним із ключових на нинішньому етапі конфлікту. Наскільки реальна ідея "корейського варіанту" виходу України з війни, чи є в цій ситуації якісь плюси — про це йдеться у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Що означає "корейський варіант"

Війна на Корейському півострові тривала три роки у першій половині 50-х років минулого століття. Тоді комуністичний режим, який окупував північну частину Кореї, з допомогою двох інших комуністичних держав, Китаю та Радянського Союзу, намагався узяти під контроль південь півострова.

Читайте також:

Після вступу у війну військового угруповання західної коаліції (до складу якої входили війська США, Великої Британії та кількох інших країн антигітлерівської коаліції) ситуація змінилася — і через кілька місяців війська Республіки Корея відтіснили комуністичну армію на північ.

Внаслідок чого війна зайшла у глухий кут ще 1951 року, та до смерті радянського диктатора Йосипа Сталіна про жодне перемир’я між двома Кореями — капіталістичною та комуністичною — не йшлося взагалі. Лише коли в Москві змінилася влада, Президія ЦК КПРС, фактично головний колективний керівний орган СРСР, проголосувала за мирні переговори.

Переговори завершилися лише домовленістю про припинення вогню — а мирний договір між двома Кореями досі не підписаний. Територія КНДР, північної, комуністичної частини півострова, та південної Республіки Корея була оформлена винятково на тій території, яку контролювали відповідні війська. Між ними, в районі 38-ї паралелі, було організовано демілітаризовану зону. Такою ситуація є і зараз, через 70 років після завершення Корейської війни, хоча ще 2013-го влада Республіки Корея пропонувала КНДР підписати мирну угоду.

Хто говорить про таке завершення війни

Про варіант завершення гарячої фази російсько-української війни за корейським сценарієм — припинення вогню, лінія фронту фактично перетворюється на лінію розмежування чи подобу демілітаризованої зони між двома Кореями — у різний час, починаючи з кінця 2022 року, говорили різні західні джерела.

Звісна річ, офіційні особи країн Заходу про подібний варіант не заявляли — це було б занадто резонансним, якщо не сказати скандальним, кроком. Та західні ЗМІ час від часу обговорюють цю тему, посилаючись на неофіційні пропозиції лідерів антиросійської коаліції. Так, видання Politico у травні минулого року писало про те, що Білий дім не виключає такого розвитку подій (зокрема, і тому, що він на користь Сполучених Штатів Америки).

Українська сторона після припинення переговорного процесу в Стамбулі ще навесні 2022 року займає підкреслено  антиросійську позицію і наголошує на необхідності повного відновлення територіальної цілісності (формула "кордони 1991 року"). Та чи взагалі можливий "корейський сценарій" закінчення російсько-української війни, зокрема, її гарячої фази?

Чому Україна-2024 — не Корея-1953

По-перше, варто зазначити суттєві відмінності між корейською та російсько-українською війнами. У війні на Корейському півострові брали участь два угруповання, які фактично були перетворені на дві країни з різним державним ладом. У нашому ж випадку Російська Федерація не планує створювати на окупованих територіях жодних маріонеткових держав, на кшталт "ДНР" та "ЛНР", а приєднала ці українські регіони до себе, записавши їх у свою Конституцію (порушивши всі норми міжнародного права).

Звісно, ця відмінність не відіграє ключової ролі у можливості припинення бойових дій і фактичного заморожування військового конфлікту. До того ж Україна і Росія вже мають досвід подібного заморожування — 2015 року, після других Мінських угод. Втім, тоді причини домовленостей були зовсім інші, бо Україні треба було зупинити наступ російських окупаційних військ й отримати час для фактичного будівництва Збройних сил із самого нуля.

Зараз же — і про це, зокрема, говорив у своїй статті для видання The Economist Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, наголошуючи на тому, що потрібен масштабний технологічний стрибок — війна, як і у 50-х роках в Кореї, поступово заходить у глухий кут. Тож, по суті, до припинення гарячої фази конфлікту рано чи пізно сторони дійдуть еволюційним шляхом — виснаживши усі свої запаси і втративши можливості для швидкого наступу і зміни ситуації на театрі бойових дій.

Путін ще живий

Крім того, переговори про припинення вогню, як вже було сказано, розпочалися тільки після того, як у СРСР змінилася влада. Як згадували пізніше джерела у радянській владі, Йосип Сталін до останнього не полишав планів про повне захоплення Кореї і перетворення усього півострова на комуністичну диктатуру — і навіть, як кажуть, планував ядерний удар по ворожій армії та Третю світову, яка неодмінно б настала, якби події почали розвиватися таким чином.

У Росії-2024 ситуація поки що відрізняється від СРСР-1953. Нинішній кремлівський диктатор Володимир Путін, попри усі чутки про "холодильник на Валдаії", живий і не планує вести жодних переговорів. Інша справа, що Росія, як би тамтешні пропагандисти не хвалилися, справді виснажує свої запаси, а їхнє відновлення — це не дуже простий процес.

Тому певної миті, формально не вступаючи у переговірний процес з Україною, російські окупанти будуть змушені припинити активні бойові дії. Але, на відміну від корейського сценарію, це припинення вогню не буде остаточним, а лише перепочинком для наступної війни. Власне, це ми вже побачили після того, як на початку 2015 року була зупинена війна на Донбасі.

Що потрібно Україні

І в такій ситуації, до якої Україна, можливо, так чи інакше дійде, ключовим стає питання про те, як будуть використані місяці чи роки після припинення гарячої фази війни. Минулого разу Україна, попри усі проблеми, зайнялася розбудовою власних Збройних сил — результати чого світ побачив уже в перші місяці війни. Зокрема, ракети "Нептун", якими був знищений ракетний крейсер "Москва", з’явилися на світ уже після 2014 року.

Нинішня ситуація відрізняється від попередньої. Тоді і Україна, і світ мали сподівання, що донбаський конфлікт не переросте у глобальну війну. 24 лютого 2022 року стало остаточно зрозуміло, що Росію можна зупинити тільки силою. Тож після гіпотетичного припинення бойових дій за корейським сценарієм Україні буде недостатньо лише розвитку військово-промислового комплексу та західної допомоги. Потрібні заходи глобальніші, масштабніші і дієвіші.

Такі, як вступ України до НАТО, навіть до остаточного завершення військового конфлікту, із уточненням, що стаття 5 Північноатлантичного договору буде розповсюджуватися лише на ту територію, яка перебувала під контролем України на момент завершення цієї гарячої фази війни. Або гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів Америки, аналогічні таким, які отримали Фінляндія та Швеція після подачі заявки на вступ до Альянсу.

Обидва ці варіанти означатимуть, за великим рахунком, лише одне. Росія або зупиниться назавжди і буде змушена фактично визнати існування незалежної від неї України як частини західного світу, європейського та євроатлантичного, або російсько-українська війна перетвориться справді на Третю світову. І тут уже Україна не відіграватиме головної ролі, оскільки бойові дії точитимуться на інших напрямках (там, де, на думку Кремля, буде простіше здобути хоч якісь відчутні успіхи).

До речі, саме про це — про припинення бойових дій та "частковий" вступ України до НАТО — усе частіше говорять на Заході поки що лише відставні політики та чиновники. Звісно, це рішення має свою негативну сторону — бо фактично це означатиме, що частина української території залишиться на невизначений час під контролем РФ. І цю тему російські пропагандисти уже розганяють в інформаційному просторі як "Україна може продати частину своїх територій в обмін на членство в НАТО", що, як ви розумієте, не відповідає дійсності. Та цей негативний фактор може врешті-решт зупинити реалізацію такого сценарію уже з боку української влади.

Тож, поки говорити про "корейський сценарій" для України некоректно, хоч він сам по собі наближається в міру виснаження військових запасів Росії та розмов про можливе зменшення чи повне припинення військово-технічної підтримки України з боку Заходу.