Падіння Іл-76 — що приховує Росія

Російська влада і пропагандисти так активно взялися за інцидент із падінням Іл-76 у Бєлгородській області, що це викликало обґрунтовані питання. Частина із "доказів" росіян лише підтвердила здогадку, що вони традиційно брешуть, прикриваючи якийсь свій злочин.

Що відомо про падіння російського літака на Бєлгородщині

Зранку 24 січня 2024 року в Росії стався черговий авіаційний інцидент. У Бєлгородській області упав транспортний літак Іл-76. Місце падіння повітряного судна, за наявною інформацією — в Корочанському районі Бєлгородської області, неподалік від села Яблонове. Принаймні, свідки стверджують, що Іл-76 взагалі міг упасти на територію села, але пілот відвів літак від населеного пункту в поле.

Вибух на місці падіння бачили і мешканці інших сусідніх сіл, зокрема, села Коротке (на мапі ці два населені пункти Бєлгородської області виділені червоним). Про причини падіння достовірної інформації немає, хоча російська сторона тут же звинуватила Збройні сили України у ракетному ударі по літаку.

Крім того, росіяни заявили, що на цьому літаку нібито перевозили українських полонених — бо сьогодні мав відбутися обмін полоненими. Сам факт підготовки обміну на 24 січня Головне управління розвідки Міноборони України підтвердило, зазначивши, що обмін у даний час не відбувається.

Відома кремлівська пропагандистка Маргарита Симоньян навіть опублікувала список із 65 прізвищами. За словами Симоньян, у цьому списку вказані українські військовополонені, які перебували на борту Іл-76, нібито збитому ЗСУ. Втім, майже відразу її спіймали на брехні — бо частина людей, вказаних у цьому списку, уже була обміняна на початку січня.

Які моменти в історії Іл-76 викликають питання

По-перше, російське військове командування, російські пропагандисти дуже оперативно відреагували на катастрофу Іл-76. Для порівняння – про збитий Повітряними силами ЗС України радіолокаційний літак А-50 відомство Сергія Шойгу так офіційно і не заявило.

Далі — є ціла низка деталей, які виглядають, м’яко кажучи, сумнівно. Зважаючи на те, що саме на деталях традиційно розсипаються вигадані версії, варто придивитися до них скрупульозніше. Для початку відзначимо, що росіяни заявили — мовляв, літак "був збитий ЗСУ на підльоті до Бєлгорода". Тоді як незалежні від Кремля джерела говорили, що ситуація була протилежною — літак, судячи з траєкторії польоту, вилетів з Бєлгородського аеродрому.

На мапі, яку ви можете бачити вище, показано розташування сіл, біля яких упав Іл-76. Якщо він вилетів з Бєлгорода, то рухався точно не у напрямку українського кордону, де мав відбутися обмін – а якраз у протилежному напрямку.

Викликала підозру і така деталь, як кількість людей на борту. По-перше, з якогось дива росіяни везли 192 українців, які були обрані для обміну, — не одним літаком, а двома. Хоча Іл-76 у двопалубному варіанті дозволяє транспортувати до 225 осіб. Та і 145 у однопалубному варіанті — цілком прийнятний варіант, щоб посадити туди 192 українців, які про комфорт в російському полоні можуть тільки мріяти, про що є численні свідчення.

До речі, про свідчення. Одну із вигадок російської пропаганди спростував колишній військовополонений Максим Колесніков. Йдеться про те, що нібито 65 українських військових, нехай і обеззброєних, охороняли на борту Іл-76 усього три охоронці. За словами Колеснікова, коли його везли літаком на обмін — з Брянська до Бєлгорода — то 50-х українських військовополонених охороняло 20 представників російської військової поліції. Версія про "трьох охоронців" у світлі сказаного Колесніковим виглядає ну дуже сумнівно.

Крім того, незалежні російські Telegram-канали та українські OSINT-розслідувачі знайшли інформацію про маршрут Іл-76, який упав у Бєлгородській області. Виявляється, він щойно прилетів із Близького Сходу — фактично з Сирії, де російські окупаційні війська допомагають тамтешньому диктатору Башару Асаду знищувати опозицію та контрольовані нею міста так, як самі роблять це в Україні.

Сумнівно, що росіяни тримали українських військовополонених десь на Близькому Сході. До того ж, стверджують ці джерела, цей Іл-76 здійснює такі рейси регулярно уже кілька років. Тож версія із перевезенням чи зброї, чи російських військових має значно реалістичніший вигляд.

Навіщо усе це Кремлю

Першим підсумком катастрофи Іл-76 на Бєлгородщині є зрив обміну полоненими. Якщо росіяни справді готувалися до такого обміну, а не з самого початку грали у якусь гру. Хай там як, українська сторона готувала обмін у форматі "192 на 192", тож можна говорити про те, що майже 200 українських військовополонених не потраплять додому.

Крім того, маніпуляції зі "списком Симоньян", і з двома літаками (замість одного) — викликають підозри, що ніяких українських військовополонених на борту Іл-76 не було. Що саме там перебувало і куди летів російський військовий транспортник — це окреме питання, яке заслуговує на детальне дослідження, і, скоріш за все, численні OSINT-структури так чи інакше це з’ясують.

Зараз же можна запідозрити росіян у тому, що вони просто вирішили списати свої військові злочини на українську сторону. Тобто — що список, оприлюднений Симоньян, можливо, частково (бо щонайменше 17 із 65 уже виявили у списку попереднього обміну) складається із реальних українських військовополонених, які, втім, померли чи були вбиті у російському полоні. І тепер Кремль, аби не брати на себе ще й ці злочини, просто спробував перекинути їх на Україну.

Подібну логіку заяв пропагандистів та владних спікерів країни-агресора ми уже бачили в історії із терактом в Оленівці. Де росіяни, підірвавши українських полонених, звинуватили у цьому Україну — мовляв, вона завдала ракетного удару по місцю утримання своїх же солдатів. Звісно ж, жодних доказів цьому не було пред’явлено, жодних міжнародних експертів на місце вибуху ніхто не допустив — як, власне, уже відбувається і в історії із падінням Іл-76.

Тож усі ці моменти свідчать про те, що росіяни намагаються замаскувати якийсь власний злочин — на кшталт убивства українських військових у полоні, чи хочуть приховати власні реальні втрати. Наприклад, була інформація про те, що саме на Іл-76 окупанти возять до Бєлгорода ракети для С-300, якими обстрілюють Харків.

Хоча, звісно ж, правди про цей інцидент ми не дізнаємося, бо, оскільки усе це сталося на території, підконтрольній Росії, кремлівська влада зробить усе, аби приховати будь-які реальні докази чи то вибуху, чи то нещасного випадку, чи то ракетного удару (а версію, що росіяни самі збили цей літак, теж не можна скидати з рахунків, бо світ уже побачив, наскільки Шойгу і компанія цінують життя власних військових).