Річниця першої атаки на Кримський міст: коли він перестане існувати
Поділитися
У жовтні 2022 року, рівно рік тому, уперше стався вибух на "сакральному" Кримському мосту, який є стратегічно важливим для кримського та херсонського угруповань російських військ. Що змінилося за рік і як ЗСУ наближають останній день цієї споруди — у сьогоднішньому матеріалі.
Чим важливий Кримський міст
Після окупації Кримського півострова (Автономної Республіки Крим та міста із особливим статусом Севастополь) російські війська опинилися фактично на острові — оскільки наземного зв’язку із материком у них не було. Постачання зброї, боєприпасів, ротація військ відбувалися винятково морем чи повітрям, що серйозно ускладнювало цей процес.
Тому невдовзі після анексії російська влада наказала збудувати через Керченську протоку міст, який би зв’язав Крим із Краснодарським краєм Російської Федерації. Міст був відкритий 2018 року — тоді запрацювала його автомобільна частина. Рух залізничною частиною Керченського мосту розпочався дещо пізніше.
Після початку повномасштабної війни важливість Кримського мосту стала зрозуміла усім. Логістика південної частини окупаційного контингенту російських військ здійснювалася саме через цю транспортну артерію. Тож рано чи пізно цей об’єкт мав стати ціллю для української армії. Час настав у жовтні 2022-го.
Перший і другий вибухи
У той момент Збройні сили України ще не мали настільки потужної зброї (далекобійних ракет), яка дозволила б завдати удару по Кримському мосту дистанційно. Тож довелося діяти, виходячи із тієї ситуація, яка складалася на середину першої осені повномасштабної війни.
Уранці 8 жовтня на автомобільній частині Керченського мосту, ближче до російської території (Таманського півострова), стався вибух у вантажівці. Внаслідок цього вибуху була зруйнована частина автомобільного полотна мосту, що на деякий час зупинило рух транспорту.
Росія традиційно погрожувала якимись серйозними заходами у відповідь, але – знов-таки, у своєму звичному стилі — обмежилася лише цими лякалками, зокрема, у виконанні третього президента РФ Дмитра Медведєва, який в Кремлі традиційно є транслятором різких антиукраїнських і антизахідних заяв.
Другий вибух на Керченському мосту стався у липні 2023 року. Цього разу ситуація виглядала уже інакше – це був удар далекобійною ракетою. І ця атака, разом із деякими іншими подіями, які мали місце в окупованому Криму, стала свідченням змін у форматі роботи Збройних сил України у цьому регіоні. І проти Кримського мосту перш за все.
Системна війна ЗСУ в Криму
Військовий експерт Дмитро Снєгирьов, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем, підкреслив, що головним підсумком цього року, який пройшов з дня першого вибуху на Кримському мосту — є те, що атаки ЗСУ на кримську інфраструктуру стали системними. І навіть там, де це нібито не стосується Керченського мосту напряму, це також пов’язано.
Йдеться, зокрема, про удари по системах протиповітряної оборони російських окупаційних військ — так, у серпні у Криму було знищено зенітно-ракетну систему великого і середнього радіусу дії С-400 "Тріумф". За словами Снєгирьова, цей інцидент має пряме відношення до майбутніх ударів по Кримському мосту.
Справа в тому, що далекобійні ракети — зброя дорога, та й у розпорядженні Збройних сил України її не так багато. А російська протиповітряна оборона, нехай і застаріла порівняно із західними ракетами, все ж могла перехопити частину цих ракет. Тож українське командування логічно вирішило, що вигідніше — і банально дешевше — буде спочатку знищити ППО окупантів, а потім, коли захист Кримського мосту стане значно слабшим, завдати ударів уже по самій мостовій споруді. Тож нові атаки на цю ключову транспортну артерію, яка пов’язує Кримський півострів і лівобережну Херсонщину із Росією, обов’язково будуть.
Але навіть удари по Севморзаводу у Севастополі — теж мають відношення до Кримського мосту. Бо знищений там великий десантний корабель (такий же, як і ліквідований 2022 року у порту Бердянська, пошкоджений нещодавно біля Новоросійська) росіяни могли використовувати як запасний варіант для перекидання військ, зброї та боєприпасів на півострів.
Таким чином, системність дій ЗСУ виявляється і у тому, що українська армія методично знищує як захист власне мосту через Керченську протоку, так і плавзасоби, які могли б замінити Кримський міст в умовах втрати сухопутного коридору з півострова до Росії (того, який іде через Мелітополь-Бердянськ-Маріуполь).
Світле майбуття Кримського мосту. Для України
Тож, підкреслив Дмитро Снєгирьов, якщо за перший рік після вибуху 8 жовтня українська армія пристрілялася до Кримського мосту, зайнялася зачисткою систем протиповітряної оборони та ліквідацією альтернативних засобів налагодження логістики — то у другому році може настати черга самої мостової споруди.
Звісно, для того щоб остаточно припинити рух Кримським мостом, необхідно завдати йому дуже серйозних пошкоджень. Наприклад, влучити у опори. Втім, як пояснив експерт, можна обійтись і ударами по дорожньому полотну — але їх потрібно щонайменше чотири.
Зважаючи ж на поступове просування українських військ на Запоріжжі і перспективу виходу щонайменше до Мелітополя — що однозначно переріже сухопутний коридор (чи принаймні дозволить взяти трасу Мелітополь-Новоазовськ під активний вогневий контроль), втрата мосту через Керченську протоку фактично призведе до ситуації, яку росіяни мали в кінці минулого року на правому березі Дніпра в Херсонській області.
Тоді, нагадаємо, ситуація за допомогою влучних ударів українських ракет по мостах через головну річку України склалася таким чином, що росіяни були змушені тікати з Херсона — фактично кинувши "російське місто" (як вони постійно про це говорили і навіть записали в Конституції). Тож подібна ситуація може повторитися уже в масштабах цілого Кримського півострова. Принаймні, якоїсь принципової різниці між цими двома історіями стає усе менше і менше.
Читайте Новини.LIVE!
