Топ-5 фортець України. Вугледар

Як ЗСУ тримають оборону Вугледара
Один із багатьох знищених під Вугледаром російських танків. Фото: Reuters/72-а бригада "Чорних запорожців"

Російські війська, виконуючи наказ Володимира Путіна, майже два роки безуспішно намагаються захопити усю територію Донецької та Луганської областей. Про Вугледар, одне з міст, яке не скорилося окупантам і завдало їм страшних збитків — у четвертому матеріалі сьогоднішньої серії, присвяченої Дню Збройних сил України.

Навіщо росіянам Вугледар

Після початку повномасштабної російсько-української війни окупаційні війська почали процес захоплення усієї території Донецької області. Так, 27 лютого 2022-го під контроль російської армії перейшло місто Волноваха, але окупантів тут же вибили з міста українські захисники, і до 12 березня навколо цього населеного пункту точилися бої.

Читайте також:

Після захоплення Волновахи росіяни пішли далі — у напрямку невеличкого містечка Вугледар, яке розташоване між трасами Донецьк-Маріуполь та Донецьк-Запоріжжя. Цей населений пункт не становив для російських військ якоїсь особливої стратегічної важливості. Навіщо ж вони зачепилися за Вугледар, причому так, що і досі не можуть його взяти?

Після провалу битви за Київ та втечі усіх російських військ з Півночі України кремлівський диктатор Володимир Путін наказав своїм пропагандистам змінити риторику, заявляючи, що насправді цілями "спеціальної військової операції" було лише бажання захопити територію двох східних областей України, на частині яких з 2014 року існували квазідержави "ДНР" та "ЛНР".

Тож Вугледар росіянам потрібно було взяти винятково для того, аби продовжити захоплення усієї Донецької області. Жодних інших причин для наступу на це місто у окупаційних військ не було. І після взяття Волновахи росіяни планували "звільнити" Вугледар досить швидко. Але ситуація почала розвиватися зовсім не за російським сценарієм.

Перші спроби захоплення Вугледара

Бої за Вугледар розпочалися фактично відразу після захоплення росіянами Волновахи. Втім, на кінець березня лінія фронту стабілізувалася, тож окупаційні війська перейшли від наземної операції до повітряних атак по українському місту.

Артилерія, ракетні системи та авіація – росіяни використовували увесь цей арсенал для того, аби знищити будь-які спроби опору. Паралельно окупанти закидали на територію Вугледара розвідувальні групи, які українська армія успішно знищувала.

У серпні російські пропагандисти почали заявляти, що їхня армія в районі Вугледара прорвали лінію оборони Збройних сил України. Звісно ж, це виявилося пропагандистською вигадкою, а оборона міста продовжилася. І після тимчасового затишшя окупанти продовжили штурмувати Вугледар. У листопаді на цьому напрямку була розбита 115-а бригада російської морської піхоти, яка за кілька днів втратила половину усієї своєї техніки. Та це була лише прелюдія до головної битви за Вугледар.

Головна битва за місто

Повномасштабний наступ російського окупаційного контингенту на Вугледар розпочався у другій половині січня. Для цієї операції, як раніше під Бахмутом, окупанти зібрали велику кількість як живої сили, так і важкої бронетехніки. І саме з технікою пов’язані головні події цього наступу.

Справа в тому, що командування окупаційних військ, як показала Вугледарська битва, не зробило жодних висновків із невдач початкового етапу війни. І під Вугледаром ми побачили фактично таку саму ситуацію — коли окупанти ідуть танковими колонами, які дуже зручно знищувати ще на марші.

Саме так росіяни і були розбиті у битві за Вугледар. За дуже приблизними даними, тільки на цьому напрямку за кілька тижнів наступу росіяни втратили понад 130 одиниць танків та бронемашин. Причому більшу частину ворожої техніки ЗСУ знищила у перші дні російської операції.

Вугледар не мав жодної стратегічної важливості, але став справжнім могильником для тисяч росіян і сотень одиниць російської військової техніки. Поразка під Вугледаром знову продемонструвала, що Кремль може воювати тільки числом – закидаючи противників людською масою і купою танків. При цьому використовуючи ці ресурси, відверто кажучи, бездарно. Для ЗСУ ж битва за Вугледар стала справжнім тріумфом, бо різниця у втратах української та російської армії, за неофіційними даними, дуже серйозно відрізняється від усталених у військовій справі пропорцій.