Авдіївська різня. Чому так різко зросла кількість російських втрат

Битва за Авдіївку, аналіз причин і наслідків російських втрат
Український військовий у Авдіївці. Фото: Reuters/Yevhen Titov

Жовтневий російський наступ зіткнувся із тим, що окупаційний контингент переживав під час російсько-української війни уже неодноразово — з величезними втратами живої сили й техніки. У чому причина і якими будуть наслідки — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Нові "рекорди" окупантів

9 жовтня російські окупаційні війська розпочали наступ на місто Авдіївка, що розташоване неподалік від Донецька. За кілька днів з’явилася цифрова інформація, яка підтвердила прогнози — росіяни нагнали на Авдіївський плацдарм велику кількість військовослужбовців та військової техніки.

Читайте також:

Український Генштаб щоденно публікує дані про втрати окупаційної армії. Можна по-різному ставитися до абсолютної точності цих даних — але очевидно, що тенденції вони відображають досить адекватно. І ось що продемонстрували ці дані.

Протягом 8 жовтня втрати окупантів за основними пунктами становили — 350 людей, 2 танки, 3 бронемашини, 1 артсистема. Показник, який мало в чому відрізнявся від того, який можна було бачити після завершення битви за Бахмут. Наступного дня цифри трохи збільшилися — 450, 6, 3 і 7. А з наступного дня ми побачили зовсім інші дані.

  • 10 жовтня — 820 військових, 34 танки, 91 бронемашина, 18 артсистем.
  • 11 жовтня — 990, 42, 44, 32.
  • 12 жовтня — 1 030 (уперше з часів бахмутської м’ясорубки), 26, 49, 44.
  • 13 жовтня — 970, 9, 24, 26.
  • 14 жовтня — 880, 8, 25, 33.
  • 15 жовтня — 860, 17, 23, 44.

Як бачимо, за перший тиждень втрати росіян зросли у кілька разів, а за деякими пунктами — навіть на порядок. Після цього ситуація для окупантів дещо покращилася, але 19 жовтня окупанти за одну календарну добу втратили — 55 танків, 120 бронемашин, 29 артилерійських систем. І близько 1 380 військовослужбовців.

Гіршим за цей період у росіян був тільки початковий період війни. Так, під Бахмутом були дні, коли регулярно гинуло понад тисячу окупантів щодобово — але при цьому не було таких втрат у техніці. В чому ж причина?

Тактика російського командування

По-перше, різниця з Бахмутом очевидна. Там воювали "вагнерівці", у яких не було великої кількості важкої бронетехніки та артилерійських розрахунків. Тому людські жертви під Бахмутом та Авдіївкою співставні, а втрати техніки — ні.

По-друге, як пояснив Новини.LIVE військовий експерт Дмитро Снєгирьов, росіяни не вивчили уроків цієї війни. І не стали робити роботу над помилками. Це фактично підтверджують і Telegram-канали російських "воєнкорів", які невдовзі після початку наступу на Авдіївку почали писати про величезні втрати, причому у дуже знайомому форматі — були такі ситуації, що танки і бронемашини просто розстрілювали на марші.

Саме так росіяни були розбиті на Київщині. У знаменитому бою в Скибині танки окупаційних військ знищувалися прямо на трасі, коли вони в колоні йшли на Київ. Потім був Вугледар, де так само за короткий час окупанти втратили велику — хоч і не таку колосальну, як зараз — кількість техніки.

Зараз ситуація повторюється. Це уже навіть не "м’ясні штурми" — в чистому вигляді це явище ми побачили в районі Бахмута, де Євген Пригожин та командири "Вагнера" просто кидали у бій завербованих кримінальників. Зараз же росіяни намагаються атакувати позиції українських військ потужними підрозділами, які мають у своєму розпорядженні велику кількість важкої бронетехніки. Точніше, мали — оскільки, як показує статистика, втрати росіян у ці дні на фронті, перш за все під Авдіївкою, колосальні.

Командування російського окупаційного контингенту в Україні не придумало нічого кращого, ніж знову спробувати взяти укріплення ЗСУ банальним таранним ударом "в лоб". І знову, як і у попередніх випадках, ця ідея провалилася.

Чого чекати від росіян далі

Тут варто відзначити одну дуже важливу річ. Як вже було сказано, попереднім таким масованим наступом на позиції українських військ (не рахуючи Куп’янської операції, вона розвивається паралельно з Авдіївською) був штурм Вугледара.

Цей штурм відбувався в січні-лютому. Після того, попри сприятливу літню погоду (яку використали Сили оборони України для наступу перш за все на двох південних напрямках), росіяни не вдавалися до подібних дій аж до жовтня. Причиною такого затишшя, скоріш за все, є проблеми із постачанням на фронт зброї, техніки та боєприпасів.

Тобто після вугледарського розгрому росіяни збиралися з силами пів року. І це при тому, що втрати там були меншими, ніж зараз. Так, за тиждень активних боїв у лютому окупанти втратили 130 одиниць техніки, серед них 36 — це танки. Зараз лише за один день — 55 одиниць танкової техніки. З них в районі Авдіївки точно не менше 36.

Тож за пів року, назбиравши достатню кількість бронетехніки та артилерійських систем, росіяни не вигадали нічого кращого, ніж вдатися до вже випробуваної — і відверто провальної — тактики. Тактики, яка, як зазначив Дмитро Снєгирьов, була притаманною для дій радянської армії у Другій світовій війні, тобто вісім десятиліть тому.

Скільки окупанти оговтуватимуться після Авдіївської різні? Очевидно, це буде досить тривалий період, скоріш за все, до наступної весни — оскільки санкції посилюються і посилюються, а військово-промисловий комплекс країни-агресора не може упоратися із усіма вимогами кремлівського керівництва.

Тож командуванню Сил оборони України після завершення битви за Авдіївку необхідно буде використати період затишшя для того, аби остаточно дотиснути окупантів на проблемних для них ділянках фронту. До того ж Україна почала отримувати далекобійні ракети ATACMS, що своєю чергою означає, що частина російських танків та бронемашин може наступного разу навіть не доїхати до лінії фронту.

російські війська ЗСУ Дмитро Снєгирьов Авдіївка війна в Україні